Гріхи батьків: епігенетичний ефект пестицидів до четвертого покоління

Володимир Олексійчук

Коли Пол Вінчестер (Paul Winchester), професор, педіатр переїхав з Колорадо до Індіани, то він був дуже стривожений тим, що побачив там велику кількість вроджених вад розвитку.
«Я звик до тієї кількості вроджених вад, яку спостерігав в громадській лікарні, але в Індіані ми побачили їх значно більше», – сказав Вінчестер, який є медичним директором відділення новонароджених та інтенсивної терапії лікарні Сент-Френсіс, в штаті Індіанаполіс.
Ця ситуація спонукала доктора Вінчестера дослідити причину такої великої кількості вроджених вад розвитку.
Під підозру, в першу чергу, потрапляє гербіцид атразин, один з тих, що має найбільш поширене використання у США, та який найчастіше був виявлений при дослідженнях питної води в Сполучених Штатах.

Це дослідження фінансувалося Герберським фондом та було опубліковане у 2017 році в науковому виданні PLOS One.
Вінчестер, а також ще декілька інших науковців, зокрема Майкл Скіннер (Michael Skinner), професор біології з Центру репродуктивної біології Державного університету Вашингтона, провели дослідження щоб перевірити, чи існує зв’язок між атразином у питній воді та поширеними вродженими вадами розвитку.

За результатами проведених досліджень було встановлено, що атразин – це ендокринний руйнівник, речовина, яка здатна змінювати гормональну систему людини.
Атразин вже давно заборонений в Європейському Союзі через забруднення ним ґрунтових і підземних вод.

У своєму дослідженні професор Вінчестер та його команда виявили, що концентрація атразину в питній воді була найвищою у травні та червні, після розпилювання гербіциду на полях.
«Ми визначили найвищий рівень концентрації пестициду у воді в поєднанні з піком вроджених дефектів, і вони підходять як капелюх», – сказав Вінчестер.
Найбільш тривожним відкриттям виявилося те, що атразин має епігенетичну дію.

Епігенетика – це наука про те, що різні фактори: харчування, спосіб життя, стан навколишнього середовища, а зокрема і пестициди можуть впливати на здоров’я людей та на здоров’я їхніх нащадків в декількох поколіннях.
ДНК людини згідно з епігенетикою не є незмінною. Відповідно до результатів наукових досліджень епігенетичні зміни можуть відбитися на ДНК плоду під час вагітності. «Якщо це зафіксовано, то вони стають спадковими і можуть передатися наступному поколінню, і ще далі наступним поколінням…».

При дослідженні атразину, для виявлення епігенетичних змін команда Вінчестера використовувала вдосконалену технологію Майкла Скіннера. Внаслідок тривалої роботи вчених були виявлені негативні наслідки для здоров’я у кількох поколінь щурів, матері яких піддавалися впливу атразину.
Здавалося б, що чим далі наступні покоління тим менше негативних наслідків мало б проявлятися. Але дослідження виявило зворотнє! У пізніших поколінь щурів було більше відхилень і захворювань. Результати досліджень показали, що саме третє покоління зазнало найбільших негативних наслідків для здоров’я.

Ще попереднім дослідженням Скіннера було виявлено, що фунгіцид вінклозолін також викликав спадкові захворюваня у щурів. Всього було випробувано 20 хімічних речовин, і разом з цим виявлено, що всі вони спричиняють епігенетичні ефекти.
«Найбільш тривожить мене те, що майже кожен хімічний тест, включаючи атразин, найбільше знижував фертильність потомства у третьому поколінні», – Вінчестер.

Вчений назвав поєднання зв’язку пестицидів з епігенетичими змінами, які призводять до різних важких захворювань, – «черговим найважливішим відкриттям у всій медицині».

Експерименти з пестицидами проводяться протягом останніх 70 років, і не існувало до цих пір жодного дослідження щодо ефектів, які мають негативний вплив на наступні покоління.

Професор Вінчестер був також співавтором дослідження, недавно опублікованого в «Екологічному здоров’ї», яким було виявлено, що 93% жінок в Центральній Індіані зі скороченим терміном вагітності були пов’язані з високим рівнем гліфосату в сечі.
«Ми перші дослідники США, які повідомили, що практично кожна вагітна мати має гліфосат у своєму тілі в той момент, коли вона створює епігенетичні (плодові) відбитки у своєї дитини», – сказав Вінчестер.
Науковці зосередили особливу увагу саме на атразині і гліфосаті, оскільки вони є найбільш поширеними пестицидами в США.
Гліфосат, який з’явився у сільськогосподарському використанні з 1970-х років, тепер зумів знайти свій шлях до кожної вагітної жінки США, за винятком лише семи відсотків.

Професор Пол Вінчестер передбачає потенційно катастрофічні наслідки для людства в результаті епігенетичних пошкоджень, що спричиняються пестицидами.
«Кожна з хімічних речовин, які на даний час пройшли дослідження, призводить до безпліддя, а індустріальний світ досяг найнижчого рівня народжуваності. В цьому спостерігається вимирання нашого людського виду».

Науковець вбачає зв’язок сучасної екологічної кризи захворювань з давнім біблійним пророцтвом, в якому говориться про те, що покарання за гріхи батьків понесуть їх діти до третього й четвертого покоління.
Виявляється, що гріхи таки є…

джерело: https://www.ecowatch.com/

Нові дослідження показують, що довкілля відіграє набагато важливішу роль у нашому здоров’ї ніж ми раніше думали. Раніше вважалось, що токсичні речовини, котрі потрапляють в навколишнє середовище небезпечні лише для людей, які безпосередньо піддаються такому впливу.
Епігенетика доводить, що хвороба може перейти від одного покоління до іншого навіть при відсутності генетичних мутацій. Такі зміни від батьків до дитини зумовлені тонкими хімічними змінами ДНК, – носія генетичного коду.
Як виявляється, навіть порівняно віддалені групи, такі як птахи і ссавці (включаючи людину), мають дуже близькі гормони і рецептори. Отож, під нищівний вплив молекул пестицидів приречені потрапити практично всі види.
Пестициди – це одні з тих хімічних речовин, які створені руками людини, та які з волі самої людини у найбільших кількостях потрапляють в навколишнє природне середовище, знищуючи на своєму шляху ендокринну, імунну, репродуктивну та інші системи всіх живих істот на Землі.