Володимир Олексійчук
Соціально-екологічні наслідки ринку землі в Латинській Америці є яскравим прикладом для України, яку теж поспішно спрямовують на той же шлях.
Сьогодні варто звернути увагу на Парагвай. Земля, яка раніше належала парагвайцям, тепер для них чужа, вона продана іноземним агрохолдингам.
Іноземні власники земель всіма можливими методами намагаються чим побільше заробити на цій землі, для них вона чужа, бо вони на ній не живуть.
Безмежна жадібність іноземних власників земель змушує мільйони людей покидати свої місця проживання після того, як вони зазнають наслідків впливу агрохімікатів, які тонами розпилювалися біля їх будинків.
Майже мільйон парагвайців протягом останіх років змушений був покинути свої отруєні пестицидами села. Це призвело до появи цілих нових районів передмістя за межами столиці, в країні з 7-и мільйонним населенням.
За даними ООН 200 000 людей щороку помирають через вплив пестицидів.
Це офіційна статистика. Яка справжня кількість жертв вбивчих «ЗЗР», і в скільки разів вона перевищує офіційну?
У Парагваї сільськогосподарська хімічна отрута забирає життя дітей і дорослих, а в медичних закладах встановлюють зовсім інші причини смерті, бо лікарям погрожують звільненням з роботи.
12-річна Патрісія на шляху до школи зустрілася зі штанговим обприскувачем, який розпилював пестициди на посівах сої вздовж дороги. Дівчинка отримала сильне хімічне отруєння, надихавшись пестицидами, і потрапила до лікарні, де за 2 дні померла. Лікарем, який лікував Патрісію, був її батько. Він визначив причину дихальної недостатності у доньки, це було отруєння токсичними хімікатами, однак у звіті зазначив, що причиною смерті був грип…
У районі, оточеному монокультурами, живе Крістіан, йому 9 років і він ходить до школи тією самою дорогою, якою ходила Патрісія, а це три кілометри ризикованого шляху.
З іншого боку Парагваю, в Пірапея (Ітапуа), Сільвіно Талавера їхав на велосипеді по дорозі до школи, вздовж якої штангові обприскувачі розпилювали на полях пестициди. То була його остання подорож до школи, Сільвіно помер у віці 11 років.
Сестри Адела та Аделаїда проживали в селянському містечку Хубер Дуре (Huber Dure), яке навкруги оточене соєвими полями, одній було три роки, а другій півроку.
Під час розпилення пестицидів на прилеглих полях дівчатка перебували в будинку, в якому було відкрите вікно. Внаслідок отруєння токсичними хімікатами вони померли через кілька годин у лікарні.
Це лише окремі відомі випадки, значна кількість таких випадків навіть не набувають розголосу.
Професор Національного Університету в Асунсьоні (УНА) Хосе Луїс Інсфран розповідає, що збільшеня використанням пестицидів спричинило стрімке зростання появи різних видів раку в Парагваї. Найбільше зросли гематологічні захворювання, такі як лімфоми та лейкемії, які насьогодні посідають третє місце, а ще 15 років тому були на 17-у місці.
В країні 75% населення до 35-и років вже мають проблеми зі здоров’ям.
Шанси народжувати дітей з генетичними мутаціями та вродженими каліцтвами зростають з кожним днем.
Зелена пустеля – обширний соєвий простір, де майже немає дерев і де ГМ-соя це єдиний безмежний ландшафт.
Міжнародна служба моніторінгу агробіотехнологічних технологій (ISAAA) опублікувала свій щорічний звіт, в якому підтвержує, що Південний конус Латинської Америки – це регіон, де вирощується найбільше трансгенних культур і має найбільшу у світі оброблювану площу з єдиною монокультурою, а це понад 54 мільйони гектарів ГМ-сої. Мільйони гектарів лісу були знищені по всьому південному конусу для збільшення сільськогосподарських площ, крім того увесь трансгенний виробничий ланцюг сої має величезний вплив на збільшення викидів парникових газів та загострення кліматичної кризи.
Кількість пестицидів, які ропилюються на безмежних просторах зеленої пустелі, щорічно зростає, безжально знищуючи навколишнє середовище та здоров’я людей. Мільйони селян Латинської Америки були змушені переселятися по всьому регіоні, і тисячі дрібних фермерів змушені були залишити свої господарства через неможливість працювати та проживати в отруєному хімікатами середовищі.
У Парагваї конфлікти між агрохолдингами, державою та місцевими фермерами – це звичне явище, бо так у них продається земля.
Розповідається про один з таких випадків в Куругуаті, де внаслідок збройного конфлікту було вбито 11 селян та 6-х поліцейських, разом з начальником поліції.
Згодом 300 поліцейських примусово таки виселили близько 60-и селян зі спірної території, вже проданої і чужої для них землі.
Сотні різних організацій попереджували про соціально-екологічні наслідки такої моделі промислового сільського господарства ще до її запровадження.
Хвороби та смерть – домінуючі фактори в містах і селах, які опинилися в полоні зеленої пустелі.
стаття підготовлена за матеріалами: https://www.naiz.eus/eu/hemeroteca/7k
Треба проводити референдум в Україні, на якому вирішувати питання щодо заборони продажу землі.