Проект Закону «Про захист рослин», який розміщений на офіційному сайті Держпродспоживслужби, на самому початку вказує на те, що він ніби то ґрунтується в першу чергу на Конституції України (ст. [A2]).
Слід зауважити, що Закон «Про захист рослин» в Україні вже існує.
Якщо діючий Закон дійсно ґрунтується на Конституції України, вказуючи в ст. 4 на обов’язкове дотримання санітарних норм і вимог (Державних санітарних правил ДСП 8.8.1.2. 001-98) при використанні пестицидів, то в новому проекті немає жодної згадки про такі норми і вимоги.
Очевидно, що даний проект Закону «Про захист рослин» немає нічого спільного з Конституцією України, бо відсутнє посилання на нормативні вимоги, які забезпечують в певних межах захист життя і здоров’я людини.
Відповідно до статті 3 Конституції України – «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю», а згідно зі статтею 50 держава гарантує кожному громадянинові право на безпечне для життя та здоров’я довкілля.
Цілком зрозуміло стає, що цей проект разом з проектом Закону №2548 «Про пестициди і агрохімікати» спрямований на послаблення контролю та усунення нормативних вимог щодо безпеки при використанні токсичних хімічних речовин в сільському господарстві.
В Україні формується латиноамериканська сільськогосподарська модель, яку частково і вибірково намагаються підлаштувати до норм ЄС.
Ці всі законодавчі зміни впроваджуються в унісон з ринком землі в Україні, щоб усунути всі діючі нормативні перешкоди для діяльності транснаціональних агрокорпорацій.
Забезпечення належного захисту житєдіяльності людини від впливу токсичних пестицидів – це головне, що пов’язує діючий Закон України “Про захист рослин» із Конституцією України.
Певний мінімальний рівень захисту від впливу пестицидів регулюється вимогами та нормами, які встановлені в Державних санітарних правилах ДСП 8.8.1.2. 001-98 «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів в народному господарстві».
Визначені в цих санітарних правилах санітарно-захисні зони мають найвагоміше значення для зменшення впливу пестицидів на здоров’я людини.
Чому ж саме діючі санітарно-захисні зони останнім часом так турбують «законотворців»?
Межі встановлених санітарно-захисних зон для наземного та авіаційного застосування пестицидів, які нині діють в Україні, мають серйозне наукове обґрунтування.
У свій час ще радянські вчені ретельно досліджували віднесення пестицидів повітрям при розпиленні їх на полях, а також вторинне забруднення атмосферного повітря в процесі тривалого випаровування з рослин та ґрунту.
Встановлено, що в зв’язку зі зменшенням витрат пестицидів шляхом утворення дрібних краплин, виникли додаткові труднощі їх застосування, бо при цьому різко збільшується відстань знесення пестицидів від місць їх використання.
При проведенні наукових досліджень було встановлено, що відстань розповсюдження дрібних частинок пестицидів під час розпилення наземним штанговим обприскувачем досягала 500 метрів, а при використанні вентиляторного обприскувача – до 2000 метрів від місць їх застосування. А при авіаційному застосуванні використовуваний пестицид виявлявся на відстані 2-4 кілометрів. (Рецензована наукова робота «Пестициды – токсический удар по биосфере и человеку», Л.А Федоров, А.В. Яблоков).
Отже, встановлена відстань санітарного розриву для штангових обприскувачів не менше 300 метрів – це науково визначений мінімальний захист місцевого населення від отруєння пестицидами.
В країнах світу, як і в ЄС, не існує єдиних стандартів відстаней санітарно-захисних (буферних) зон, величина їх коливається від кількох метрів і до декількох сотень метрів.
З урахуванням рівня розораності земель країни, такі відстані мають вагоме значення, бо
вони мають значний вплив на захворюваність і смертність місцевого населення.
Особливо це спостерігається в країнах Латинської Америки, де навіть при існуванні таких буферних зон ці вимоги порушуються і не контролюються належно державними органами.
Про екологічні проблеми, пов’язані з пестицидами, в таких країнах, як Аргентина, Парагвай та ін. знято багато документальних фільмів, в яких розповідається про життя людей, що проживають поблизу полів.
Це онкозахворювання майже у кожній третій родині тих міст, які оточені полями, генетичні мутації, психоневрологічні розлади, вроджені каліцтва та інші важкі захворювання, які масово спостерігаються в тих місцевостях Аргентини, де інтенсивно використовуються пестициди на посівах сої і кукурудзи. Це не нагадує вам сьогоднішній стан речей в Україні?
Які ж межі санітарно-захисних та буферних зон в країнах світу?
Росія вже давно в значній частині адаптувала своє національне санітарне законодавство до стандартів ЄС.
На відміну від України, в Росії заборонені до використання високотоксичні пестициди, а зокрема на основі таких діючих речовин як ацетохлор, атразин та ін., які в ЄС визнані небезпечними і є забороненими.
Відповідно до постанови Головного санітарного лікаря РФ від 8 жовтня 2001 року за №34 були внесені зміни до санітарних правил, які регулюють транспортування, зберігання та використання пестицидів і агрохімікатів.
Державні санітарні правила РФ обмежують використання пестицидів санітарно-захисними зонами від населених пунктів, які для наземних штангових обприскувачів становлять не менше ніж 300 метрів.
В Аргентині відповідно до наказу Мінсільгоспу за №1246/18 регулюється діяльність, яка пов’язана з використанням пестицидів і агрохімікатів, з метою запобігання ризиків для здоров’я населення та захисту навколишнього середовища і природних цінностей.
Стаття 19 цього наказу забороняє використання будь-яких пестицидів і агрохімікатів (крім біопрепаратів) на відстані 300 метрів від населеного пункту. За межею 300 метрів, як «зоною відчудження» розташовується буферна зона, яка становить 700 метрів, де дозволено використання пестицидів лише 3 і 4 класу небезпечності. Авіахімічні обробки полів заборонені на відстані 1,5 кілометра від населеного пункту.
В Іспанії санітарно-захисні зони при використанні пестицидів становлять 20-50 метрів.
В Уругваї Міністерство сільського господарства, тваринництва і риболовства Постановою №264 встановлює обмеження на використання пестицидів з повітря – 500 метрів, і наземними способом – 300 метрів від населених пунктів.
В Чілі діють санітарні правила, якими встановлені буферні зони, де забороняється використання пестицидів на відстані 100 метрів від житлових будинків наземним способом.
В штатах Алабама, Арізона, Луїзіана, Массачусетс,Мен, Нью-Джерсі і Північна Кароліна (США) визначені різні змінні смуги безпечності в залежності від типу міського центру та в кореляції від певних об’єктів (школи, лікарні, житлові райони, місця відпочинку та ін.). Мінімальна відстань встановлюється від 30 до 400 метрів при застосуванні з повітря, і від 15 до 400 метрів для наземного застосування.
Як у світі реагуть на використання пестицидів поблизу житлових будинків?
Користуючись таким становищем, агровиробники часто розпилюють пестициди біля житлових будинків.
Парагвай, одинадцятирічний син Петрони Вілласбоа, Сільвіно Талавера помер внаслідок хімічного отруєння, отриманого під час розпилення пестицидів.
У минулому році 40 французьких міських голів прийняли рішення про заборону використання пестицидів в межах 150 метрів від будинків. Але ці рішення були скасовані судами.
«Держава не вживає відповідних заходів безпеки щодо захисту здоров’я людей, що проживають поблизу полів та садів», – такі звинувачення висувають мери міст до центральної влади Франції. Влада обіцяє внести зміни до законодавства і запровадити належні санітарно-захисні зони.
Повна адаптація до законодавства ЄС в Україні можлива лише при запровадженні першочергових змін в напрямку забезпечення належного рівня екологічної безпеки країни.
По перше, це заборона всіх небезпечних пестицидів, що визнані такими і є забороненими в країнах ЄС. В Україні за всі роки незалежності тільки збільшується кількість дозволених до використання пестицидів (їх зараз дозволено понад 3000 препаратів), і жоден найнебезпечніший з них до цих пір не заборонений.
По друге, невідкладне скорочення площ ріллі до того рівня, який відповідатиме науково обґрунтованим межам, що визначений в країнах ЄС і відповідає рівню екологічної безпеки, а це приблизно 30% території країни.
З метою покращення стану агроекосистем та запровадження належного рівня екологічної безпеки і умов проживання громадян України Міністерством аграрної політики була прийнята «Концепція збалансованого розвитку агросистем в Україні на період до 2025 року» (наказ від 20. 08. 2003 №280).
Ця Концепція спрямована на забезпечення виконання ідей і принципів, декларованих конференцією ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро,1992 р.) та Всесвітнім саммітом із збалансованого розвитку (Йоганезбург. 2002 р.), до яких приєдналася і Україна. Реалізація цієї Концепції зараз залишається під питанням.
Використання земельних стратегічних ресурсів на території нашої країни є аномально високим і перевищує у 2–3 рази екологічно допустимі межі.
В Законі України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» відмічено, що «антропогенне і техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в Україні у кілька разів перевищує відповідні показники у розвинутих країнах світу».
Наша країна розплачується за катастрофічний рівень розораності земель з інтенсивним використанням пестицидів здоров’ям людей і зменшенням тривалості життя своїх громадян.
Серед країн Європи Україна має один з найвищих рівнів смертності населення та на 10-15 років меншу тривалість життя в порівнянні з країнами ЄС.
Сільськогосподарська модель країн ЄС значно відрізняється від української.
В Україні, де надвисокий рівень розораності земель, велику частину їх обробляють агрохолдинги, а в країнах ЄС домінуть малі сімейні фермерські господарства.
В країнах ЄС переважають окремі невеличкі клаптики полів, багато полезахисних лісосмуг, населені пункти обсаджені зеленими зонами, і все це разом не викликає таких гострих, як у нас, проблем при використанні пестицидів, та дозволяє обходитись значно меншими межами санітарно-захисних зон.
Якщо в Україні зменшити межі санітарно-захисних зон, то ми аж ніяк не потрапимо на європейський шлях, а тільки на латиноамериканський.
А чи не варто було б поселити українських сільськогосподарських і екологічних чиновників хоч на один сезон біля полів, щоб вони зрештою зрозуміли, чому в селах масово хворіють люди, а особливо малолітні діти після кожного розпилення пестицидів на полях.
Можливо, в такому випадку вони зрештою зрозуміють наскільки важливі для збереження здоров’я мешканців села санітарно-захисні зони.
А ось про це відомо щось українським «творцям законів»?
В цьому році Європейська Комісія прийняла нову десятилітню стратегію сільськогосподарської системи.
Мета стратегії – зробити цю систему більш стійкою та безпечною для здоров’я людини.
Стратегія спрямована на зменшення використання пестицидів на 50% протягом десяти років.
Площі органічного землеробства мають бути збільшені до 25% (примітка: в Україні площі органічного землеробства не досягають 1%).
Хімічні пестициди буде заборонено використовувати на вразливих територіях.
23 лютого 2020 року 24 науково-дослідницькі організації із 16 країн ЄС започаткували ініціативу, якою поставлена мета сформувати та народити майбутнє агроекології.
Ця ініціатива запроваджена за підтримки Міністерства сільського господарства Франції та спрямована на створення європейського дослідницького альянсу, який доопрацює дорожню карту і незабаром передасть її до Європейської Комісії для участі в «Зеленому пакті для Європи».
Діяльність дослідницького альянсу буде направлена на те, щоб розробити рішення та заходи, які дадуть змогу в ЄС реалізувати перехід сільського господарства до технологій без використання хімічних пестицидів. Понад 90 екологічних організацій із 17 країн Європейського Союзу розпочали збір мільйону підписів щоб запровадити заборону пестицидів.
Ця Європейська громадянська ініціатива стартувала 25 листопада 2019 року. Мета, яку поставили екологічні організації, запровадивши Європейську громадянську ініціативу (ECI), полягає в тому, щоб заборонити хімічні пестициди на території ЄС протягом наступних 15-и років.
Збір підписів триватиме 10 місяців, тобто до 30 вересня 2020 року, після чого вони будуть подані до Європейської Комісії.
А в Україні тим часом виробники і прихильники хімічних засобів захисту рослин нерідко пропагують міфи, які повністю протирічать засадам сучасної науки. Один із таких міфів – це існування пестицидних хімічних препаратів, які будуть убивати шкідників і бур’яни та абсолютно не завдаватимуть шкоди для всіх інших живих істот.
Це все фантастика, бо хіміки можуть створити лише те, що моментально вбиватиме шкідників і поступово нищитиме все інше, в тому числі і саму людину…
Володимир Олексійчук, відділ екології Всеукраїнської громадської спілки “Пасічники України проти пестицидів”.