«Отруєний рай» (Poisoning Paradise) – документальний фільм режисерів Пірса та Кілі Шайе Броснан (Pierce et Keely Shaye Bosnan), який став лауреатом премії «Найкращий екологічний документальний фільм» на кінофестивалі Ірвіна 2018.
У цьому фільмі розповідається про відчайдушну боротьбу місцевих мешканців Гаваїв проти транснаціональних агрохімічних компаній, намагаючись захистити себе та своїх дітей від небезпеки, яку представляють ці експериментальні виробництва.
Пірс Броснан (колишній агент 007) та Кілі Шайе Броснан є місцевими мешканцями острова Кауаї, що на Гавайському архіпелазі, який за свою особливу красу отримав назву – «Сад». Цей острів найменш розвинений в комерційному напрямку, тут захоплюючі водоспади, мальовничі маршрути та понад 60 пляжів, які створюють ідилічний ландшафт. Справжній збережений райський куточок. Але який теж вже поступово отруюється пестицидами.
Гаваї стали справжньою експериментальною зоною для випробування пестицидів під відкритим небом для таких агрохімічних гігантів як Монсанто, Сингента, Дау Ізолан, Дюпон та БАСФ.
Місцеві пляжі з білим піском оточені територіями, на яких проводяться експерименти по випробуванню пестицидів у відкритому повітрі на трансгенній кукурудзі та інших культурах. Люди мимоволі стали піддослідними морськими свинками…
Вражаючий фільм про парадиціальні гавайські острови.
Мета документального фільму «Отруєний рай» – відкрити очі туристам, які найчастіше ігнорують те, що на Гавайських островах потужні агрохімічні компанії
використовують величезну кількість небезпечних пестицидів.
Цей документальний фільм спрямований на те, щоб підвищити обізнаність урядів, особливо західних, щодо ситуації на Гаваях, для того щоб запроваджувати зміни та чинити тиск на ці потужні транснаціональні корпорації.
«Те, що відбувається на нашому острові, – це лише мікрокосм того, що відбувається загалом у всьому світі», – Кілі Шайе.
Отже, в процесі отруєння раю різноманітна флора і фауна Гавайських островів стала експериментальною зоною для таких компаній як Монсанто, яка проводить тестування та розробки ГМО-рослин.
Потім випробовують стійкість цих рослин до цілого коктейлю хімічних пестицидів, які розпилюються від 250 до 300 днів на рік та по 10 –16 разів на день!..
Деякі з цих «хімічних хмар» переносяться вітром до шкіл, лікарень, поселень та до берегів океану.
Відомі випадки, коли пестициди вітром доносилися до шкільних майданчиків після чого діти масово потрапляли до лікарень. На запити лікарів агрохімічні компанії кожного разу відмовлялися надавати дані про те, які саме були використані хімічні речовини.
«Якщо ми станемо розкривати інформацію про те, які саме хімічні речовини розпилюємо, то велика ймовірність того, що люди підуть і спалять наші поля…» – відповідь представника компанії Сингента на запитання журналіста (з док. фільму «Пестициди, діти в небезпеці» Франція).
Дослідженнями встановлено, що ці хімічні речовини є причиною зростання передчасних пологів у вагітних жінок, викиднів, гормональних порушень, різних алергій, вроджених каліцтв, ураження мозку та зниження IQ у дітей та інших важких захворювань.
На Гаваях поширені такі вроджені дефекти як гастрошизіс (зовнішнє розміщення кишечника та окремих внутрішніх органів у новонароджених), які у загалом в світі є рідкими.
У фільмі також розповідається про те, що раніше на цих островах вирощували цукрову тростину та ананаси, потім такі великі агрохімічні компанії як Монсанто скупили ці фермерські землі.
На Гаваях ще з 1950-х років проводилися випробування пестициду ДДТ (дусту), що призвело до забрудненя води та ґрунту в кількох муніципалітетах.
З 1960-х років на великих площах рослинності був випробуваний «Агент Оранж», той самий високотоксичний гербіцид, який відповідальний за страшну екологічну катастрофу під час війни у В’єтнамі.
У кожну епоху природа Гаваїв та місцеве населення проходили свою частку випробувань.
Попри всі негаразди, місцеві активісти незламно ведуть активну боротьбу за здоров’я своїх дітей. За їх словами: «агрохімічні компанії купують місцевих і державних чиновників, тому жодні регламенти з використання пестицидів ніколи не приймалися».
Багато хто з опитаних у фільмі свідків були дуже сміливими, бо говорили на свій власний страх і ризик.
Це одне з найбільш токсичних середовищ у всьому американському сільському господарстві.
Дійсно, чи ще хтось захоче відвідувати цю райську місцину, дізнавшись про те, що агрохімічні гіганти випробовують на ній величезну кількість небезпечних пестицидів…
Агрохімічні компанії кажуть, що вони повинні проводити ці дослідження щоб була можливість «годувати світ».
Але вони просто «годують» власні гаманці.
джерело: https://mrmondialisation.org/