За нещодавно оприлюдненими науковими висновками ДУ «Інститут охорони ґрунтів», відповідну частину українських земель з ухилом понад 3% необхідно законсервувати. Такі невідкладні заходи є вкрай життєвоважливими для запобігання поширенню ерозії на землях сільськогосподарського призначення.
Україна серед лідерів у світі за показниками серцево – судинних та онкологічних захворювань і темпами вимирання населення. Наша країна є однією із найбільш проблемних країн світу – за даними міжнародного рейтингу екологічних досягнень (Environmental performance Index). Використання земельних стратегічних ресурсів на території нашої країни є аномально високим і перевищує у 2–3 рази екологічно допустимі межі. В Законі України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» відмічено, що «антропогенне і техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в Україні у кілька разів перевищує відповідні показники у розвинутих країнах світу».
Наша країна розплачується за катастрофічний рівень розораності земель з інтенсивним використанням пестицидів здоров’ям своїх громадян і зменшенням тривалості їх життя. Серед країн Європи та СНД Україна має найвищий рівень смертності та на 10-15 років меншу тривалість життя в порівнянні з показниками в країнах ЄС. Довідково: ще 30 років тому Міністерство сільського господарства США оприлюднило дані, що райони з найвищою смертністю у США відповідають тим територіям, де застосовується найбільша кількість сільськогосподарських пестицидів. У Сполучених Штатах і насьогодні використовується великий об’єм пестицидів, але з вагомою відмінністю від України: у них розораність земель близько 17%, а у нас близько 80%. Науково доведеним є те, що чим більша кількість пестицидів використовується на конкретних територіях, тим вищі там показники смертності, онкологічної, серцево-судинної, інфекційної та іншої захворюваності населення.
Роздержавлення земель в Україні відбулось на основі тієї структури, яка дісталася нам у спадок від СРСР. В радянські часи ніхто не переймався питанням того, що в Україні катастрофічний дисбаланс між природніми та антропогенними територіями. Насьогодні типове зображення українського агроландшафту складається з індустріальних полів комерційних культур (сої, кукурудзи, соняшника, ріпаку та ін.) за майже повної відсутності інших важливих структурних елементів агроландшафту – осередків дикої природи (гаїв, заболочених угідь, луків та ін.).
Слід зауважити, що у світовому масштабі сформувалися науково обгрунтовані межі розподілу: частка сільськогосподарських угідь (ріллі) становить до 30% території країни, лісів – 29%, сінокосів і пасовищ – 25%. Для порівняння – у світі площа луків перевищує площу орних земель у середньому в 2,3 рази, а в Україні навпаки – площа ріллі перевищує лукопасовищні угіддя майже в 5 разів. Інтенсивне і широкомасштабне використання пестицидів на ріллі в Україні спричинило потужний негативний вплив на навколишнє середовище та здоров’я людини.
З метою покращення стану агроекосистем та запровадження належного рівня екологічної безпеки і умов проживання громадян України Міністерством аграрної політики була прийнята «Концепція збалансованого розвитку агросистем в Україні на період до 2025 року» (наказ від 20. 08. 2003 №280). Ця Концепція спрямована на забезпечення виконання ідей і принципів, задекларованих конференцією ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро,1992 р.) та Всесвітнім саммітом із збалансованого розвитку (Йоганезбург, 2002 р.), до яких приєдналася і Україна.
В Ріо-де-Жанейрській Декларації проголошується:
«Турбота про людей займає центральне місце в зусиллях щодо забезпечення сталого розвитку. Вони мають право на здорове і плідне життя в гармонії з природою».
Сталий розвиток (анл. Sustainable development) – загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних проблем людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їхню потребу в безпечному і здоровому довкіллі. Українською Концепцію передбачено зменшення площ орних земель до 37-41% території країни шляхом виведення з ріллі окремих категорій земель. Разом з тим передбачено збільшення частки сільськогосподарських угідь екстенсивного використання (сіножатей, пасовищ) відповідно до науково обґрунтованих показників. Також передбачено: – розширення площ полезахисних лісосмуг та інших лісонасаджень; – створення нових та розширення існуючих територій та об’єктів природнозаповідного фонду в межа сільськогосподарських угідь; – забезпечення широкого впровадження екологічно збалансованих технологій у сільському господарстві та підтримка розвитку біологічного (органічного) землеробства.
В результаті реалізації Коцепції мали б бути зменшені площі земель з використанням пестицидів і агрохімікатів, що в свою чергу покращило б стан агроекосистем, створило б умови для відновлення біорізноманіття в агросфері, сприяло б попередженню деградації та забруднення хімічними речовинами ґрунтів. Реалізація передбачених заходів направлена на покращення якості природного середовища та умов життя людини. Зменшення територій з використанням пестицидів і агрохімікатів призведе до покращення умов проживання бджіл та інших комах-запилювачів, від яких залежить існування всієї екосистеми.
Скорочення площ ріллі відбувається в ЄС та інших країнах світу. Такі заходи проводяться в рамках державних програм в напрямку збереження довкілля та забезпечення належного екологічного рівня життєдіяльності людини. В Україні сільськогосподарська діяльність рухається в напрямку деградації та знищення ґрунтів, отруєння токсичними хімічними речовинами основних життєзабезпечуючих систем – атмосферного повітря і водних запасів та створенням небезпечних умов проживання людини в наколишньому середовищі.
Забезпечення належного рівня екологічної безпеки гарантується Конституцією України, зокрема стаття 16 якої гласить: «Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України,…збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави”.
Безконтрольне та надмірне використання пестицидів на великих площах ріллі – це процес тотального знищення навколишнього середовища, здоров’я людей та генофонду української нації.
Володимир Олексійчук